Я прикипел к дивану, на параходах закладки кружили. Вся комната дымилась, по воздуху плавали нитки пара, словно электросамокаты в пиксельных играх. Красная лампа лениво мигала, как эгоистичное солнце, которое не торопится осветить окружающий мир. За окном ночь уже давно завладела городом, проникала сквозь трещины в шторах и поглощала все вокруг. Чувствовалось, что сейчас наступит момент, когда вселенная взорвется от этого безумного забавного путешествия в мир закладок и наркотических галлюцинаций.
В руке у меня была табакерка, наполненная свежим кодеином. Я сжал ее в ладони и заставил ее сотрястись. Закрыл глаза и представил себе, как эта магическая субстанция начинает овладевать моим телом. Глотнул дыхание и позволил пероральному употреблению причаровать меня. Покуривать настолько сильно, что даже душа затянула бы, словно последний окурок перед светофором.
И вот я уже в другом мире, с шутливым баяном в артерии и каменной маской на лице. Электросамокат у меня под ногами, он двигался в такт каждого моего пятка. Пятка, которую я колол, чтобы продлить свое пьяное состояние. Каждый раз, когда я ускорялся на электросамокате, мой мозг ощущал, как будто он начинает взрываться от энергии и безудержного веселья.
Проезжая мимо фонарных столбов, я видел свою тень, которая всегда догоняла меня. В тени скрывались демоны прошлого, те мгновения, которые я уже утратил, но по-прежнему они способны трясти моими нервами. Колючие острые иглы памяти вонзались в мою плоть, заставляя кровь биться быстрее и сильнее.
Я ехал по городским улицам, словно главный герой в гангстерском фильме, где каждый поворот может стать последним. Мое сердце колотилось в такт биту музыки, которую я слышал только я. Огни фонарей растекались по асфальту, как потеки свечи, когда она плавится и овладевает сердцем.
Мне нравилось быть на электросамокате, потому что на мгновение я чувствовал свободу. При каждом повороте я ощущал, как эйфория охватывает меня полностью. Меня трясло от счастья, я был вне себя от радости. Все проблемы растворялись в этой ночной капле кодеина, окутывая меня своим загадочным облаком.
Но даже в этом мире наркотического экстаза я не мог избежать мыслей о последствиях. Они проникали сквозь закуренные окна моей души и напоминали о том, что с каждым вдохом я отдаю частичку себя. Но на секунду я отодвигал эти мысли в сторону, и раскрывался как цветок во мраке.
Я кружил по городу, уклоняясь от света ламп, словно непокорный мотылек, который готов сжечь крылья ради нового пути. Но всегда наступал момент, когда закуривала последняя папироса, и я оставался один на холодной улице. Звуки темной ночи поглощали меня, затягивали в пучину тишины, в которой я оставался лишь набором слов и эмоций. Они дают мгновенный эффект, но забирают гораздо больше взамен. Они уводят меня в мир фантазий и галлюцинаций, где я теряю контроль над своей жизнью. Я становлюсь рабом своих собственных желаний.
И вот я стоял на закате города, когда солнце только начинало распространять свой бледный свет. Все закладки и баяны уже давно исчезли, остался лишь настой горькой реальности.
И я закрыл за собой дверь этого мира, оставшись один на краю забвения. У меня осталось только одно – вспомнить эти моменты, чтобы больше никогда не вернуться в эту тина из наркотической адреналиновой суеты.
Не поддавайтесь на соблазны и не экспериментируйте с наркотиками.
Але, як пиляєте, братухи? Зізнаюся, я наркоман комик, а саме - закодінований на кодеїні. І, шоб не кутити, ділюся з вами моєю смішною і неймовірною історією, як я купила закладки і підробляла собі життя скучним продавчиком.
Усе почалося тоді, коли я ушкварився на роботі і вирішив знайти шлях пожвавити себе. Я почав російською рулетку - лазив по недостовірним сайтам і шукав, звідки взяти закиди. Повірте, це був неймовірний задротство. Клік за кліком, посилання за посиланням, аж нарешті мені пощастило. Я знайшов легендарну пещеру зі схованками - онлайн магазин, де можна було купити все, що душа побажає.
Ця пещера була як справжній кладовище наркотиків - метамфетамін, героїн, марихуана, та навіть ганджубас. Там були всі закладки, які тільки можна собі уявити. Я не можу вам описати, як моє серце переповнялося радістю, коли я побачив цей пекельний асортимент.
Але мої гроші були обмежені, і я не міг собі дозволити все це багатство. Тому я вирішив підробити трохи грошей, шоб купувати закладки без обмежень. І от знайшовся клієнт, який пропонував мені роботу продавця в скучному магазині, де продавалися звичайні речі - взуття, одяг, кухонні прилади.
Звичайно, для мене це був закид. Продавцем бути, коли такі круті закладки вже були у моїх руках? Але, враховуючи мою ситуацію, я зрозумів, що згода на цю закидуху може врятувати мене від бездомності.
Так ось, я став продавцем. Ношу на собі скучний мундир, обслуговую покупців, але завжди з собою тримаю свою секретну колекцію закладок. Ніхто ніколи не підозрює, що той звичайний продавець взуття - справжній ушиблений, який кутить наркотиками.
Моя робота принесла мені непогані гроші. Я продавав взуття та одяг, а потім навіть підбивав своїх покупців на замовлення справжніх закладок. Для них це було як велике відкриття - звичайний продавець, виявляється, знає де придбати такі речі! Багато з них стали моїми постійними клієнтами, а хтось навіть почав пропонувати мені роботу на своїх злочинних діяннях.
Одного разу мені надійшло замовлення на жовту закладку. Це був новий товар в моєму асортименті - ефедрон, жидкий порошок, який можна вдихати. Зрадів як дитина! Але я не знав, як правильно його приготувати, тож звернувся до своїх постійних клієнтів за допомогою.
-"Братан, мама тебе виписала?" - звучить з телефону.
-"Ні, я просто маю нову закладку - жовтий жидкий порошок. Але я не знаю, як правильно його закинути."
-"Ай-ай-ай, братуха, ти нічого не знаєш! Так ніззя! Треба розведення робити з водою, а потім вдихувати. Якщо не правильно закинеш, то можеш зайнятися."
Отже, я дізнався як правильно закинути жовтий порошок. Тепер я мав нову закладку в своїй колекції - ефедрон. І навіть на роботі, коли мені було нудно, я міг вдихати цей жовтий порошок і відчувати себе крутим наркоманом комиком.
Так я закодінився на кодеїні та кутив ефедроном, працюючи скучним продавцем. Це були найкращі часи моєго життя - закиди у секретній колекції та нескінченні можливості крутити всіх навколо. Але, в кінці кінців, сталася неприємність, яка змусила мене зупинитися і задуматися.
Різниця між жизнеутверждаючими настійками у пляшках і життям на наркотиках згубна. Вживати наркотики - це зашквар, якому слід уникати. Тому я прийняв важке рішення - покинути свою скучну роботу та закинути закладки, що стали моїм залежностями. Це була вазка й тривожна дорога, але я вирішив стати нормальним коміком, який розважатиме людей не наркотиками, а своєю справжньою талантливістю.
Пам'ятайте, ребята - наркотики це не жарт. Якщо ви потрапили в цей закид, знайдіть сили вийти з нього. Здоров'я та ріжниця в житті - важливіше за все. Будьте розумними та живіть по-справжньому!
